10 крутих ідей

для психоемоційного розвитку дошкільнят  у  дома

Зараз багато батьків трохи розгублені з дошкільнятами вдома і часто не знають, як і куди рухатися впродовж дня. Тому пропонуємо їм своєрідну «дорожню карту» дня – чек-ліст, у якому перелічуємо вправи чи активності, які можна робити вдома з дитиною. Батьки можуть рухатися за нею, якщо хочуть, або обрати свій шлях. Порада батькам: заспокойтесь і не перетворюйте карантин на виконання плану академічних досягнень.

Обмежте час вашої дитини з гаджетами, телевізором і будь-якими екранами, а перейдіть на «ручний режим» навчання. Ось 10 найпростіших ідей, доступних кожній родині.

Робіть удома найпростіші експерименти

Можете обрати тему тижня і щодня робити простий експеримент. Наприклад, тема «Вода». Зробіть із дитиною припущення, чи потоне той чи той предмет у мисці з водою, чи буде плавати ця іграшка у воді? А тоді на практиці дайте дитині перевірити свою гіпотезу. Кухня – чудове місце для експериментів: давайте дітям місити, щось перекладати і насипати. Пам’ятайте, що діти завжди дуже прагнуть бути потрібними рідним і робити щось корисне для всіх. Тому їх вкрай важливо долучати до приготування їжі: попросіть дитину порвати листя салату, намастити хліб маслом тощо. Розвивайте різні досвіди дитини: зав’яжіть їй очі і пропонуйте вгадати за запахом чи на дотик, який це фрукт, овоч чи продукт.

Читайте картинками

Багато батьків недооцінюють корисність такого «читання», бо це виглядає як гортання книжки. Сенс заняття в тому, що дитина дивиться на ілюстрації в книзі і розповідає свою версію історії чи сюжету, уявляє, що могло статися, про що розмовляють герої. А потім батьки читають і разом порівнюють історію дитини й історію автора. Не зосереджуйтесь на вгадав/не вгадав, а порівнюйте й обговорюйте, чому дитина так вигадала, а автор інакше. Час із книгою дуже важливий, а ще краще, якщо дитина бачить, що батьки читають свої дорослі книжки, а вона може «почитати» свою.

Давайте дитині слухати аудіоісторії

Аудіоканал у дошкільнят розвинений найменше, тому батьки можуть давати дитині слухати аудіоказки. Це мають бути невеличкі оповідання на кілька хвилин. Якщо діти вже вміють читати, можуть стежити в книжці за текстом. Менші можуть слухати і повторювати за диктором фрази чи слова.

Після екранного часу треба повернути дитину в її тіло

Щоразу як дитина занурилася в онлайн-діяльність, в екранний час, її звідти треба «повернути в тіло». Світлана Ройз радить вправу «вибити пил з подушки» – поплескати тіло дитини, наче це подушка, яку треба почистити. Можна разом поприсідати і пострибати.

Прогулюйтесь у квартирі

Діти мають гуляти на свіжому повітрі. Але під час карантину багато дитячих майданчиків і парків зачинені для відвідувачів. Я можу лише уявити, як складно сім’ям з дітьми, які мешкають не в приватних будинках. Якщо є можливість відвезти дитину до бабусі в село – це чудовий варіант, адже там розвиток дитини відбуватиметься відповідно до її потреб і можливостей, та ще й на свіжому повітрі. Якщо бабусі в селі немає, єдиний вихід – влаштувати «прогулянку» у квартирі: відчинити всі вікна і балконні двері, одягнути теплішу кофтинку і шкарпетки і влаштувати біг з перешкодами, гру в хованки або ліплення з піску.

Створіть удома «смугу перешкод»

Діти мають рухатися, і то багато. Оберіть найдовший можливий маршрут у квартирі, розставте на ньому перешкоди – стільці, подушки, якісь великі іграшки, на підлозі скотчем наклейте стрілочки, куди треба рухатися і що робити: оббігти предмет, підлізти під столом, перестрибнути подушку, закинути м’яча в кошик тощо. Такий домашній атракціон дасть дитині можливість задіяти крупну моторику, усі м’язи тіла, та ще й розвиватиме навички орієнтування в просторі – за стрілками дитина має зрозуміти, що потрібно зробити.

Влаштовуйте домашні загартовування

Наберіть у кілька мисок воду різної температури – теплу і трохи холоднішу, насипте на дно ґудзики, камінці, горіхи і дозвольте дітям загартовуватися і масажувати ніжки. Те саме можна робити без води: насипати в коробку горох або іншу крупу і дати дитині досхочу там тупцяти.

Дайте дитині лазити по поверхнях і різати ножицями щодня

Якщо обирати між корисною комп’ютерною грою і випіканням печива із мамою, то дитині значно корисніше буде пекти печиво. Дослідження доводять, що програми на розвиток пам’яті, уваги, логіки справді працюють, але вони розвивають навички роботи саме в цій програмі. І ці вміння не переносяться на інші ситуації із життя.

У дітей до 11 років дуже розвинений кінестетичний канал і треба максимально його наповнити. Діти будуть значно ефективніше вчитися, якщо робитимуть щось руками, ногами, усім тілом. Вони мають розвивати крупну, середню і дрібну моторику. Перескочити якийсь етап тут неможливо, бо це закони розвитку. Усі ці види діяльності мають рівноцінно бути присутніми в житті дитини, навіть під час карантину. Тому дозволяйте дитині лазити – на дивани, на шведську стінку, якщо вона є вдома. Середню моторику гарно розвиває різання ножицями: дайте малечі непотрібні папірці і хай розрізає їх на хвильки, зигзаги, прямі смужки. Раджу, щоб дитина щодня щось різала.

Створіть для дитини ігровий простір удома

Батькам дошкільнят важливо забезпечити для них ігровий простір вдома: можливість рольових ігор, перевдягання, пальчиковий театр, різні види конструкторів.

Батькам часто немає де роздрукувати завдання для малят. Значно ефективніше замість роздруківок узяти коробку від взуття, намалювати маркером хвильки або якісь фігурки, зверху насипати манку і показати дитині, що по крупі можна малювати пальчиком і повторювати малюнки.

Не примушуйте дошкільнят навчатися на карантині

Ви можете пропонувати, зацікавлювати, вигадати якусь мотивацію, пояснювати, чому це важливо. Просто приділяйте увагу дитині, проводьте з дітьми час. Малі діти потребують енергії і уваги батьків, тому прошу батьків: не навчайте дітей на карантині читати чи рахувати, краще грайтеся, дурійте, співайте, гортайте книжки і готуйте разом їжу – це буде найкращий розвиток дитини, побудова довірливих стосунків і суттєвий внесок у розвиток безумовної любові між батьками і дітьми.

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ

ВЧИМО ДІТЕЙ КЕРУВАТИ СВОЇМИ ЕМОЦІЯМИ

Керувати почуттями та емоціями – це непросто. Це надзавдання насамперед для нас, батьків. Дуже важливо вміти навчити цьому дітей і бути поруч, коли ми їм потрібні.
РОЗВИТОК МОЗКУ

Частина мозку, яка робить нас раціональними мислителями, регулює емоції, допомагає нам думати перед тим, як діяти і приймати вірні рішення, стає повністю розвиненою віці 25 років. Однак частина мозку, яка контролює наші сильні емоції, повністю сформована з народження. Ось чому сказане маленькій дитині «Ні» часто призводить до істерики. Вони засмучені і здатні відчувати це засмучення. Але діти ще не в змозі думати, перш ніж реагувати, приймати рішення, раціоналізувати чи регулювати ці емоції. Насправді вони, мабуть, навіть не знають, що це таке. Їх інстинкти починаються з мінімальної провокації.
Завжди існує прямий зв’язок між тим, як почуваються діти, і тим, як вони поводяться. Коли діти почуваються добре, вони будуть поводити себе добре. Як ми можемо навчити їх почувати себе добре? Приймаючи і допомагаючи їм справлятися зі своїми почуттями. (Адель Фабер)

1. Слухайте уважно!

Перш за все, якщо Ви плануєте допомагати дітям керувати своїми почуттями, Ви повинні слухати їх уважно на 100%. Дітям набагато простіше говорити про свої проблеми та почуття з батьками, які повністю слухають їх. Поверніться і подивіться на свою дитину, опустіться на рівень очей. Якщо потрібно, знайдіть тихе місце. Вам не обов’язково щось говорити. Іноді все, що потрібно дитині, співчутливо слухати. Ви здивуєтеся, наскільки добре діти можуть вирішити проблеми самостійно, якщо послухаєте та дасте їм шанс.

2. Підтвердити словами.

Це означає дати зрозуміти дитині, що ви слухаєте їх історію / проблему, кажучи такі речі, як «Так» чи «Я бачу», або повторити невелику частину того, що вони сказали перед цим, щоб показати, що Ви слухали та розуміли (рефлексивне слухання). Якщо Ви слухаєте свою дитину з розумінням, то цим даєте можливість визначити та висловити власні думки та почуття. Це надзвичайно важливо для розвитку навичок керування.

3. Дайте емоціям ім’я.

Ми часто намагаємось відмовити від поганих почуттів наших дітей. Це тому, що ми не хочемо, щоб вони відчували ці речі – ми хочемо, щоб вони були щасливими. Тож, якщо улюблена іграшка ламається, і дитина плаче, зазвичай перше, що Ви скажете: «Не плач, це лише іграшка!» Але цим ми робимо гірше. Це не лише іграшка для них! Це те, чим вони живуть і чому радіють. А тепер вони ще й відчувають, що Ви не розумієте їх. Найкраще, що можемо зробити, це назвати почуття.  Дитина, почувши назву для того, що відчуває, може заспокоїтися. Це допоможе з часом навчитися розпізнавати власні емоції та висловлювати їх.

4. Розмова про почуття інших.

Розмова з дитиною про те, як почуваються інші люди формує вміння розуміти власні почуття. Якщо ви дитиною на вулиці і чуєте, як інша дитина плаче, запитайте «Чому вона плаче, як гадаєш?». Це спонукає задуматися про те, що може відчувати дитина.
Переконайтесь, що Ви також розмовляєте про свої почуття з дитиною. Розкажіть що «Я так радію, коли ти прибираєш свою кімнату» або «Дивлячись на твої малюнки, я щаслива».
Висловлюйте і негативні почуття: «Я так засмутилася, коли ти вдарив брата».

5. Гумор та емоції.

Коли ваша дитина засмучена через те, що вона щось хоче, але зараз не може це мати, повторіть це вголос веселою та кумедною інтонацією. В момент, коли ви допомагаєте дитині впоратися з емоціями та почуттями, не зашкодить трохи гумору.

Інструменти, які допоможуть дітям керувати своїми почуттями:
• Дитячі книжки про емоції
• Візуальні матеріали (картки емоцій, емоційні лото, малюнки настрою)
• Діаграма емоцій
• Методи заспокоєння та релаксації (музикотерапія, розмальовки, ліпка, хвилинка усамітнення)

Існує фізіологічна відповідь на кожну емоцію, яку ми переживаємо. Допомога дитині встановити зв’язок між цими фізіологічними реакціями та емоціями, які вони викликають, є ключовим при навчанні. Пам’ятайте …

Навчитись контролювати емоції, саморегуляція – це довгий шлях для дитини. Будьмо підтримкою та опорою для неї!

ПАМ’ЯТКА

Все про СТРЕС

Схема розвитку стресу

Відбулась негативна ситуація – реально чи  в уяві

Організм сприймає цю ситуацію як загрозу

Організм намагається мобілізуватися, виникає бажання захищатися чи нападати

Зростає рівень адреналіну в крові.

Прискорюється серцебиття

Підвищується артеріальний тиск

Напружуються м’язи

Організм потребує розслаблення

Як запобігти стресу

Ø  Гуляйте, виїздіть на природу, відвідуйте нові місця.

Ø  Харчуйтеся збалансовано, достатньо спіть і займайтеся фізичною активністю.

Ø  Відвідуйте сауну чи басейн, частіше приймайте ванну чи душ.

Ø  Виділіть час для спілкування з друзями та близькими,  догляду за собою, творчості і хобі, які не пов’язані з роботою.

Ø  Пийте трав’яні чаї, які чинять заспокійливий ефект.

Ø  Створіть сприятливу атмосферу для відпочинку та релаксації: тьмяне світло, свічки, аромалампа, улюблена музика.

Ø  Даруйте собі подарунки – те, про що давно мріяли та хотіли придбати.

Ø  Дозвольте собі плакати. Сльози містять спеціальні білки та амінокислоти. Завдяки сльозоутворенню вони виходять назовні –  це допомагає зняти напруження і підвищує стресостійкість.

Ø  Не говоріть про роботу у вільний час. Якщо ці розмови зумовлюють у вас негативні емоції.

Як впоратися зі стресом.

      Відстежуйте реакції організму на стрес. Якщо під час стресу ви відчуваєте м’язове напруження, покладіть руку на місце, де воно локалізується, відтак подихайте і розслабтеся.

      Визначте, чи можна подолати  вашу проблему. Якщо ситуацію можна розв’язати, спрямуйте на це всі свої сили. Якщо обставини змінити не можна, зверніться про допомогу до практичного психолога.

      Знайдіть ресурси для того, аби впоратись із ситуацією. Визначте проблему. Запишіть п’ять позитивних рис характеру, які допоможуть розв’язати її. Пригадайте, як ви справились з подібними ситуаціями. Запишіть можливі способи виходу із ситуації, що склалася, і виберіть найоптимальніший.

      Розділяйте відповідальність. Звертайтеся по допомогу до колег, які успішно розв’язують складні для вас завдання.

      Не зосереджуйтеся на страху зазнати невдачі. Думайте про успіх. Зосередьтеся на завданнях і способах розв’язати проблему.

      Виділіть час для відпочинку. Пам’ятайте, що ваш відпочинок і задоволення – ліпша профілактика стресу для вас і вашого оточення.

Ознаки стресу у дитини

Агресивність. Лагідна і доброзичлива дитина раптом почала грубіянити, різко відповідати, битися, жбурляти іграшки. Ледве дотримується звичайної дисципліни.

Страхи. Дитина усюди вмикає світло, перевіряє чи все в порядку, чи зачинені двері. Вона боїться не лише темноти, а й картини на стіні, шуму і навіть тиші.

Різкі зміни настрою, втомлюваність. Дитина часто ображається, злиться, перебуває у пригніченому стані. Вона втомлюється від звичайних занять, почала впадати в істерики.

Неспокійний сон. Уві сні ворочається, стогне, скрикує, просипається серед ночі.

Відсутність інтересу до ігор та спілкування. Дитина прагне самотності, відмовляється гратися з однолітками й дорослими, не хоче ходити ти до дитячого садка.

Компульсивні ознаки. Дитина почала накручувати волосся на палець, покашлювати, гризти нігті. У неї з’явилися тики, смикання плечами, заїкання, енурез.

 Погіршення здоров’я. У дитини частіше виникають простуди, загострилися хронічні захворювання.

Поради для батьків

ЛІКУВАННЯ КАЗКОЮ

Виявляється надавати психологічну допомогу своїм дітям батьки можуть самостійно! Прекрасний інструмент, який може допомогти в цьому – це терапевтичні казки! Це дитячі твори, які допомагають вашому чаду прояснити різні життєві ситуації, відреагувати накопичені емоції, познайомитись з різноманітними стратегіями поведінки. Крім того, казки дозволяють дитині побувати на місці героя в певних конфліктних ситуаціях в “безпечних умовах” і спробувати нові способи вирішення конфліктів. Також в творах малеча може компенсувати те, чого їй найбільше бракує в житті.

Терапевтичні казки існують як в готовому варіанті, так їх можна складати і самостійно. На нашому сайті ви знайдете готові історії на різну тематику.

Алгоритм використання казки надзвичайно простий. Дітям до 12 років – батьки читають казку (тут дитині дозволяється видозмінювати текст, додавати і вилучати фрази чи слова), потім обговорюють ключові моменти, мотиви поведінки, результати, і на останок – дитині пропонується намалювати малюнок (не обов’язково одразу після обговорення), який ілюструє казку або ключовий момент для дитини. Інколи можна використовувати ще один заключний етап – драматизація або «програвання» казки чи її частин. Дайте дитині можливість розподілити ролі, за необхідності задійте членів родини чи іграшки і не слідуйте строго сюжету казки, пам’ятайте, дитина змінює все так як їй потрібно.

Успіхів Вам!

СПИСОК ТЕРАПЕВТИЧНИХ КАЗОК

Толя і айпад. Терапевтична казочка для любителів комп’ютерів та інших гаджетів

Як привчити дитину до горщика

Казка про страх темряви «Тимошка і Темнота»

Сміливий хлопчик і Тітонька Ніч. Про хлопчика, який не хотів засинати

Як відучити дитину від соски. Казка про соску

Коли дитина не розстається з комп’ютером. Федя і комп’ютер

Казка про Капі-Тошку і страшну машинку для стрижки

Королівство ледарів

Казка про будинок, який любив чистоту і затишок

Казка про Печальку. Якщо дитина не хоче йти до дитячого садка

Казка для тих, хто не хоче чистити зуби

Дідок Карієс. Казка для тих, хто не хоче лікувати зубчики

Казка про собачку на ім’я Тобік. Про дитячі ревнощі

Розставання. Казка про розлучення

Казка про мишеня, яке не хоче какати в горщик

Казка про Петрика, який не вмів дружити, а вмів лише битися

Казка для тих, хто не хоче прибирати іграшки

Філософська казка про образу

Казка для діток, які беруть чуже без відома власника

Терапевтична казка «Брат і сестра»  

Казка про Образу

Лимончик і Мікроб, або навіщо мити руки

Терапевтична казка для невпевнених в собі, тривожних, несамостійних діток

 https://dytpsyholog.com/